Чернігівська область є однією з найбільших на Україні за територією, серед областей посідає 2 місце, після Одеської. Має своєрідні природні ландшафти, досить поширені біологічні різновиди.

Загальна площа земель лісового фонду становить 738,3 тис. га. Із них біля 659 тис. га (89,3%) – вкриті лісовою рослинністю землі, що становить 20,7 % від загальної площі області.

Насадження області за віковими групами представлені таким чином: молодняки – 97,9 тис. га (14,8%); середньовікові – 305,6 тис. га (46,3%); пристигаючі – 182,6 тис. га (26,2%); стиглі і перестійні – 73,2 тис. га (12,7%). Загальний запас деревостанів становить 151,2 млн. куб. м.

Породний склад лісів Чернігівщини поділяється так: сосна – 57,8 %; дуб – 15,3%; береза – 11,6%; інші деревні породи та чагарники – 15,3%.

Чернігівська область знаходиться в межах поліської та лісостепової зон Придніпровської низовини. На півночі області переважають змішані ліси (68% території області) і лише на півдні зустрічаються ділянки лісостепу.

Рослинність Чернігівщини у природному стані збереглася лише приблизно на 1/3 території, переважно у поліській частині області, у вигляді лісів, трав’яного покриву луків і болотної рослинності.

Суцільний ареал поширення соснових лісів на Чернігівщині знаходиться на лівобережжі Снову (північніше м. Сновськ) та в долині Ревни у межах, насамперед, Щорського, Корюківського та Семенівського районів. Найбільш поширені на Чернігівщині дубово-соснові ліси (субори). Найбільші масиви суборів знаходяться в межиріччі Дніпра й Десни (Ріпкинський, Чернігівській, Козелецький райони ) та Десни й Убеді (Коропський, Корюківськнй, Сосницький та Новгород-Сіверський райони). Субори складаються з двох ярусів – верхній (25-27 метрів) утворює сосна, нижній (16-18 метрів) – дуб. Зустрічаються також берези, вільха, осика. В підліску переважають ліщина, крушина, шипшина та інші.

Через високу розораність області, особливо її лісостепової частини, дубові ліси збереглися лише на окремих ділянках в заплавах Десни (Борзнянський, Куликівський, північ Ніжинського районів), Удаю та Лисогору (Прилуцький, Ічнянський, Варвинський і Срібнянський райони), а також в ярах та балках, якими порізана крайня південно-східна частина області. В підліску цих лісів зустрічаються ліщина, клен татарський, в травостої – нерідко конвалія.

Рідкісним явищем для Чернігівщини є ялинники природного походження. Дві ділянки таких ялинників віком 120-150 років збереглися в Орликівському лісництві Семенівського району. Утворюючи перший ярус, дерева досягають тут висоти 30 метрів, а діаметр стовбурів 40-50 сантиметрів. Невеликі ділянки старих ялинників зустрічаються також поблизу села Олешня Ріпкинського району, та у Щорському районі.

Іноді на Чернігівщині трапляється сосняк з чорною бузиною у підліску. Виникнення цих лісів пов’язано зі збагаченням ґрунту азотом. Один з таких масивів утворився поблизу села Тужар Козелецького району. Через велику кількість гнізд сірих чапель і пташиного посліду, земля значно збагатилася азотом. Це й стало причиною появи тут у підліску бузини чорної.

Найменш залісеною є південна частина Чернігівщини, зокрема Бобровицький, частина Прилуцького, Носівського та Ніжинського районів. Це пояснюється тим, що насичені солями ґрунтові води знаходяться тут дуже високо й спричинюють засолення ґрунтів, а це є перешкодою для розвитку лісової рослинності.

Відтворення лісів області відбувається переважно за рахунок створення лісових культур на площах після суцільних рубок, а лісорозведення – на площах, які не придатні для сільськогосподарського використання (в ярах, на пісках). Ліси впливають на весь природний комплекс в цілому: на клімат, ґрунти, умови формування поверхневого стоку, регулюють рівень води у річка, фільтрують воду і очищають повітря. Тому збереження лісів не тільки дуже важлива справа, але й обов’язок кожного жителя нашого краю.